Постать голосу

Мальовка приємна, але сценарій не чіпляє. Дропнув на початку виставки. Встиг тільки побачити злочин проти мистецтва у вигляді "творчої" роботи головної героїні.

Музика непогана, але після певного повторення набридає.

Вважаю, не так часто на джемах можна зустріти повністю готову роботу. Не закінчений "драбл", коротку історію з логічним закінченням, не пришвидшену версію подій, яку автор встиг написати за 2 тижні, а... повну роботу. В якій, насправді, нічого додаткового не треба. Вона вже - і комерційний продукт, і титанічна праця. "Постать голосу" - саме така робота. І я просто неймовірно в захваті, що вона була майже повністю створена двома людьми за цей проміжок часу.
Я полюбила Ніну, я зрозуміла її характер - мабуть, бо він таки схожий на мій, підозрюю, приблизно в її віці. Я не думаю, що це єдина причина, по якій мені так полюбилася ця історія, але це точно один з факторів. Я закохалася у візуал, такий емоційний, такий ідеальний в контексті дизайнів, виразів обличчя, все на своєму місці, навіть неймбокси мають певну і правильну стилістику (особливо коли вони міняли колір кожну нову репліку самі-знаєте-кого!); ну і те що на фоні цього ще й вийшли гарні, анімовані катсцени - моя повага (єдине що, це те що на кінцівці з метеликами блимання було трошки неприємне для очей). Мене захопив текст. Усі метафори, вірші, і жарти, що змушували засміятися вголос. Кожна думка героїні. Як на мене, темп вийшов ідеальний для задумки, достатньо рівний, щоб встигнути показати життя, яке - спойлер! - у героїні намагаються вкрасти. Причому я не вважаю, що якась сцена чи діалог були б незначимі для сюжету, що їх можна було б відкинути. 
Фінал був дуже емоційним - той, на який вийшли ми, звичайно, надуривши систему, щоб правильно відповісти на одне з питань (потім ще поклацаю, що ж ще є, але зараз вже не вистачає сил). Те, як він пов'язав кінець з самим початком історії - майстерно. В принципі вважаю, ще одна з найсильніших рис цього твору - дуже влучний форшадовінг. "Кради, як митець". Мені було шкода "Ніну", але ми знали, чим все закінчиться, з перших відірваних сторінок "Франкенштейну". 
Коротше, до тексту в мене претензія лише одна. Формулювання "ти прав(а)" - то русизм :с 
Це було дуже круто, і я маю вам подякувати, і я маю окремо подякувати, що продовжуєте репрезентацію невпевнених сапфічних дівчат - воно для мене важливо на персональному рівні ;) Я вже і до цього насолоджувалася читати ваші тексти, а тепер ще і познайомилася з творчістю крутої художниці. 
P.S. Тепер зрозуміло, що малося на увазі щодо того, що ми трошки зійшлися ідеями з вами, певні підняті теми прямо перегукуються між іграми, хоча зроблені в дуже різних стилістиках)